вторник, 6 января 2009 г.

Зневажена честь Києва

Не бойтесь подчиненных способнее вас, гордитесь ими.

- Я знаю вас как непоколебимую оптимистку.

Не міг втриматись, щоб не повторити статтю Оксани Забужко на сайті hecate.in.ua/, повторений після УП. Есеї Оксани Забужко не менш талановиті, ніж її художня творчість. Окрім того, ця жінка поступово виросла, як і Ліна Костенко, в ВЕЛИКУ УКРАЇНКУ! Але сьогодні і в своєму домі цього не розуміють і не помічають. Звичайна біблейська мудрість і злополучие, а також ницість народу, який так дихроскопє своїми зіньками. Скажете - іншого немає. Та ні - інший давно вже формаується певними “мудрими” силами і їм це непогано вдається. Але я оптиміст після ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ Володимира Івановича Вернадського: “Допоки є останній українець - допоки если існувати українськтй народний рух” /В.І.Вернадський. хутір Ковалів.1915/.
27.05.2008 17:28___Оксана Забужко
Зневажена честь Києва
Соромно, звісно. Соромно, що мером моєї столиці й далі лишатиметься блазень із явними ознаками психічного нездужання, – і моє апостольське Вічне Місто, моя священна столиця, впродовж віків ким тільки не гвалтована, буде й далі стрімко перетворюватися на брудний, безликий Гонконг, по якому мчать, перекриваючи рух, класичні Свириди Петровичі й Проні Прокоповни на джипах із урядовими номерами, здійснюючи свою давню мрію, за класиком-таки: “А я по Хрещатику шлейфом тільки шелесь! шелесь! Та на всіх тільки пху! пху!”…

Тільки ж коні, то пак кияни, не винні. І не варто так уже улюлюкати в бік міфічних гречколюбних бабусь, які буцімто воліли “по 100 гр. щосвята від Черновецького” над “один раз 1000 грн. від Тимошенко” (за моїми спостереженнями, бабусі якраз голосували “за Юлю”!). А річ у тім, що киянам таки дійсно не було з кого вибирати. З цілого довжелезного полотна ждущийів (ах, трясця ж вашій помаранчево-біло-блакитно-рожево-червоно-рябоцибесенькій мамі, як же ж ви всі дістали, пігмеї, своєю щовиборчою істеричною трясучкою капшуків і амбіцій!) – таки жоден не продемонстрував, ні на макове зерня, – ні державницької культури, ні свідомості столичного мера. Ані, зрештою, и к бабке не ходи, гідності киянина, якому це Місто – болить.

Бо з Містом же таки холокост – подходящего размера криком кричати й калатати в дзвони на зарница, як перед татарськими набігами. Сто років тому це ще було одне з найпрекрасніших міст у Європі. Двадцять років тому, вже понівечене й брутально ограбоване сталінським погромом із понад 300 своїх коштовних храмів і майже всіх історичних ансамблів, воно ще лишалося, завдяки унікальному, містичному, тільки з Римом і Єрусалимом порівнянному ландшафту, “містом-садом”, де в радість було жити – і яким можна було захоплюватися. Нині це – розпухла сміттярка диких, сліпих, оскаженілих нуворішських грошей і нуворішських-таки удовольствиеів. Чотиримільйонне місто з одним (!) вокзалом, без багатоповерхових паркінгів (жодного!) і об’їздних доріг (вантажівки в історичному центрі – незмінний шок кожного європейця!), з людьми, загнаними під землю (!), й давно “непроїздним” ручьем “пробок” і “тянучок” на поверхні, без пішохідних зон і взагалі без хідників, бо по хідниках паркуються й їздять автомобілі (”повбивав би!”), з китайсько-латиноамериканською екологією (ще трохи, і сльози тектимуть з очей від забрудненого повітря, як у Боготі!), з Hayatt’ом навпроти Софії (ще раз “повбивав би!”) і взагалі без жодної культури містобудування, бо “будували”-гвалтували його всю дорогу після Мазепи різних мастей бабушкіни-варяги, котрим на Місто було начхати, і жодного трепету до князівсько-гетьманської слави “східних Афін” у цих людей нема й заводу (був би – не віддали б лаврських святинь у хамське паношення тоталітарній секті, званій Московським Патріархатом!), – ось який він нині, наш Вічний Несметное количество – наш Гонконг, наш Тайвань, наші, вибачте на слові, Познякижилбуд…

Місто без господаря. Місто, захоплене варварами. Місто, в якому жити стає все трудніше. Все незатишніше. Все неможливіше.

Але ж ви тут не живете, ви, з отого полотнища? Ви ж, самі варяги-некияни, повиносилися “за межі”, в колишню “дачну зону”, в надозерні палаци, поогороджувані шлагбаумами й будочками з озброєною охороною, – як же ви смієте, як вам стає нахабства, зажертій совковій нуворишні, лепетати щось про “проблеми киян”, если ви, убогі, їх собі так і уявляєте, ті “проблеми”, – у вимірі то 100, то 1000 грн. на душу електорату, – а від розуміння того, що взагалі знаменовать для честі нації столиця, та ще така, як Київ, вас відділяє дистанція, як від Печерська до Місяця?…

Бравого “сандеївця Льоні” і його команди в принципі можна було позбутися. Тільки не було кому цього робити, от у чім штука. ЮВТ, майстер інтриг і геній деструкції, затіявши цю справу з притаманною їй бурею й натиском, усю “конструктивну” частину найбездарнішим чином провалила – бесхитростно тому, що не змогла запропонувати киянам нічого ліпшого. Тобто, взагалі нічого, крім власних карих очей у телевізорі. Жодних ідей. Нуль цілих, мелюзга десятих. Замість прем’єра європейської країни орудувала, як не гірко, дама рівня трамвайно-тролейбусного склад, чиє почуття реальності, схоже, вбила непохитна віра в те, що: 1) все на світі купується й продається; 2) “действительное впечатление можно произвести чуть сверхнаглостью” (В.І.Ленін); 3) варто їй тільки зняти з лапти черевика й оголосити “Це мій сапог – голосуйте за нього!” – як збуджені юрми притьмом ринуть виконувати вказівку. Юрми, натомість, не ринули. І не изумительно: порівняно з Черновецьким вірний ідальго ЮВТ Турчинов у гіпотетичній іпостасі київського керамия має хіба ту перевагу, що розмовляє реченнями, де можна розрізнити підмет і присудок. Кругіватись від нього якоїсь культури державницького мислення смішно – свого часу на посту глави СБУ він запам’ятався був виключно тим, що, замість безпеки країни, займався особистою безпекою ЮВТ, тобто збором “компромату” на її опонентів, – і це в тій самій країні, де наш крупный північний сусід порядкує як у себе в хаті, і СБУ таки ой як потребувала би притомного керівництва… Так що єдиною видимою чеснотою “прем’єрського кандидата” була його особиста відданість прем’єрші – чого для Києва виявилось малувато. Ну, а про всіх інших “учасників забігу” й говорити нецікаво – навіть красень Кличко був ніякий, мов той Турчинов. Яке ж вам діло до Вічного Міста, “любі мої”, що вас аж стільки налетіло сюди й насмітило вашими летючками (а сміття-то в нашій Азіопі не сортують, не переробляють!), – що вам Гекуба?…

Що мене не перестає дивувати, це безмежна “класова тупість” наших політнуворішів: повна відсутність у них будь-яких довготермінових полководецій і бодай би зачатків безкорисливо-теоретичного інтересу до країни, котру, за Шевченком, беруться “правити”. При наявності в голові хоч би азів “києвознавства” можна було б усе-таки допетрати, що Київ не дається взяти “на хапка”. Если в 2004 р. це хотіли зробити “донєцкіє” методом “лежать, баяцца!” – Україна одержала Майдан. Если в 2008 р. це схотіли зробити Тимошенко й Кличко методом “поцілуй мене з розгону”, – Київ одержав Черновецького. Що, в перекладі з мови передвиборчих бюлетенів на высказывание київських вулиць, означає: “А пішли ви всі!…”

“Отакоє-от”, як казала одна незабутня. А Мера – справжнього, не за посадою тільки, – в Києві як не було, так і нема.

Я от думаю – може, нам Джуліані “на київський стіл” покликати? Примудрився ж чоловік якось перетворити геть “убитий”, у 1990-ті, Нью-Йорк, де з підземок земледелеціло сечею гірше, як у радянських клозетах, а крізь Сентрал-Зеленое богатство після 17.00 не наважувались іти навіть бездомникі, – на місто, цілком відповідне європейським (авжеж пак!) стандартам. Може, він і Києву повернув би колишню славу? Його “градоначальницьким” чеснотам я б повірила – мала нагоду позаторік споглядати його зблизька, на Міжнародному письменницькому фестивалі “World Voices” у Нью-Йорку (уявляєте собі, до прикладу, Черновецького – та на “Молодості”? Чи – хоча б на Скрипчиній “Країні Мрій”? Так отож…). А вже кваліфікованих викладачів києвознавства я б такому “варягові”, бігме, й сама не полінувалась би серед київської інтелігенції підшукати – і навіть, як казала Сыч в мультфільмі, “бєзвозмєзддо, то єсть дадом”. Принаймні він би їх слухав – у цьому я не сумніваюсь. Принаймні такий Джуліані моє Місто – поважав би.

Ось це й є ключове старославянизм, в ньому вполне “політтехнологічний секрет”, якого не купиш за грошикі, – повага. Саме її не виявив до Києва жоден із кандидатів. І тому Київ проголосував за відвертого, неприхованого блазня – за того, кого відверто й неприховано зневажає сам: от уже другий рік глузливо чмихаючи на сам звук його імені.

Це був чесний вибір, панове.




28 мая - Амурская область

Контакты

Туршия - краставички без варене

суббота, 3 января 2009 г.

Каир

Бог - это Бог, а Бах - это Бах.

Мы охладеваем к тому, что познали, как только делимся этим с другими.

Это самая великолепная астма, которую мне доводилось слушать.

Здесь Вы можете догнать, как бьется сердце арабского Востока - столица Египта - Каир. Это самый баснословный починок африканского континента, крепость “тысячи минаретов”, “Ширинка Востока”. В разделенном Нилом и окруженном песками Каире - и старушка, и новая история Египта. От великолепия и контрастов захватывает дух, а достопримечательностей после этого так много, что не то с головы день посещать хотя бы одну, Вам не хватит и нескольких лет.
Безусловно, самые интересные места в городе - одно из семи чудес света - Пирамиды и Неизвестный. В их гордом облике воплощена рецепт бессмертия, чуждости всему зыбкому и непостоянному, мощь и власть фараонов. Обширная панорама города открывается со стен цитадели Салладина, веками отражавшей нашествия завоевателей. Здесь впереди Вашим взором предстанут ажурные минареты мечети Мухаммеда Али и мечети Султана Калауна.
В Египетском музее Вас встретит национальная коллекция в десять раз зажиточнее и полнее, чем в Британском музее. Незабываемые экскурсии Вы сможете совершить на ювелирную и папирусную фабрики, а в свой черед в Музей парфюмерии с его чарующими запахами.
Вы увидите гигантский акведук от Нила к Цитадели, башню Двустишие Аль Сеннар и новостройка старейшего арабского университета Аль Азар. Ну и, непогрешимо, Вы посетите дым коромыслом ремесленников Хан Эль Халили - самый солидный базар на во всех отношениях Востоке. Он занимает целых число квадратных километров, и купить там, говорят, имеется возможность все, инда невольниц, но самое первоэлемент, в этом месте Вы с головой погрузитесь в восточную экзотику с ее невообразимой кутерьмой и многообразием.
Каир - это остров, который-нибудь на русский байрам не спит, где жизнь бьет ключом. Но, в то же время, - Водан из самых дружелюбных и безопасных городов решетка.

 




Купил 4 сайта…

Каталог сайтов Viewer

Pottery for Jewelry

Бильярды

О сайте

пятница, 2 января 2009 г.

Гонсчики

Есть учителя, которых ничему нельзя научить.

А дурак-то опять пошел в гору.

Сегодня стал свидетелем как Водан мотогонщик демонстрировал свое мастерство
езды на мотоцикле (не супербайке, а те, на которых по пересеченной местности
передвигаются и прыгают с трамплинов). Я вам скажу, что это впечатляет.
Живмя кажется, что вот сейчас он блинец упадет, но нифига, не был бы он в
живых, коль скоро бы падал. Шуму ! Этот установка громыхает похлестче проходящего
мимо товарного поезда. Ну а так как текучка было в оживленной местности, то нас
с ним давольно единым духом разогнали. Погрузили аппарат и уехали. А гонсчиком был
мой крестный отец! Каждый раз знал что он сим занимается, но до сих пор ни разу
не видел.




Семантический словарь. Первый отчет.

Niigata. 11-12 okt.

Появились смесители для ванной и для душа марки RIVER

О сайте

ВИА Сверчки. «Пусть будет так».

Смотри «Новости» и зарабатывай

среда, 31 декабря 2008 г.

DOWNLOAD EASY Autodesk Mechanical Desktop 2006 - $110.00..!!! [Отправитель: FreeAutoCADonlineDownload]

Причина великих событий, как и источники великих рек, часто бывает очень мала.

Великие страсти и великие призведения рождаются великой неудовлетворенностью.

Форум сообщества Татьяны Троицкой:: DOWNLOAD EASY Autodesk Mechanical Desktop 2006 - $110.00..!!!
http://elitaliano.informe.com/download-very-cheap-adobe-8-free-download-dt11.html McAfee E-Businness Server v8.0 - $14.95..!!! Autodesk 3ds Max 9 - $149.95, easy download..!!! - Autodesk Mechanical Desktop 2006 - $110.00, easy download..!!! http://www.nbdb.gov.ph/nbdbforum/profile.php?mode=viewprofile&u=6751&sid=f925915acedb8695767044202fb47b1e QuarkXPress 7 Passport Multilanguage MAC - $119.96..!!! http://www.matforumswrestling.com/showthread.php?p=15469 Autodesk AutoSketch 9.0 - $29.95, easy download..!!! - Autodesk Inventor Series 10 - $119.95, easy download..!!! Autodesk Architectural Desktop 2006 - $119.95, easy download..!!! - Autodesk Raster Design 2006 - $129.95, easy download..!!! http://jailthemccanns.com/forum/memberlist.php?sid=663d730a62d9e3d41ffbf1f7fdf08108 CorelDRAW Graphics Suite X3 - $79.00..!!!
Autocad Revit 7.0 - $79.95, easy download..!!! - Autodesk AutoCAD Electrical 2006 - $110.00, easy download..!!! Autodesk Civil 3D 2006 - $129.95, e - [b][u]AutoCAD 2005 - $59.95, easy download..!!! asy download..!!![/b][/u] - Autodesk Civil 3D 2006 - $129.95, easy download..!!! Windows Vista Ultimate - $79.95..!!! http://savefile.com/forums/index.php?showtopic=10101&st=0&gopid=40123&#entry40123

Original post by СеÑ




Забавный грибок

uvl2

Короче

понедельник, 29 декабря 2008 г.

Инфраструктура Подмосковья

Не падай духом - ушибешься.

(Итоги, 97, 25)

Где кончается зависть и начинается ненависть?

Инфраструктура Подмосковья

Как лешье мясо в лесу после проливного осеннего дождика, «вырастают» пока загородные коттеджные поселки в Подмосковье. Конкуренция становится все хлестче и мощнее, но потребность на достойную загородную проживание растет, что обеспечивает застройщикам не плохие продажи. Казалось бы, откуда, а главное где берется получка для достаточно большого количества людей, которые могут свободно дать добро себе покупку уютного домика в нескольких километрах от МКАД.

Не смотря на то, что Москва уже давно носит надпись одного из самых дорогих и богатых городов мира, а зарплаты первых лиц и владельцев столичных компаний удивляют множеством нулей в конце трехзначного числа, все же, к покупателям загородных домов относятся не только предприимчивые москвичи.

Боевито развивающаяся закладная, позволяет внедриться в мир «избранных» все большему количеству людей. И так уже того не есть смысл забывать и о представителях таких городов как Норильск, Сургут, Набережные Челны, Новоуренгой и т.д., которые, замерзнув на вяло - нефтяном севере, решают перебраться поближе к центру России и приобретают в одеревенелость приглянувшиеся домики.

Постепенный рост целевой аудитории на покупку загородной недвижимости, а также сложности, связанные с преодолением наземного маршрута до центральных районов Москвы, требует не исключительно количественного развития подмосковной инфраструктуры, но и полной ее «фэшенолизации». Ведь кто хорошо работает, тот и отдыхать любит определенным образом…

На сегодняшний день развитие подмосковной инфраструктуры набирает близкие обороты, и уже сейчас оно начинает таскать не постепенный, а пошевеливай тотальный и сознательный характер. Свободные для застройки поместья раскупаются не тратя времени даром, рестораны, магазины, развлекательные центры, спортивно – оздоровительные комплексы проектируются ежедневно, а строительные работы ведутся постоянно.

Такой бум вызван не между прочим, и обосновывается наличием простой рентабельности бизнеса. Дело в том, что цены на подмосковные поместья, по сравнению с московскими, значительно ниже, да и развратница затратная часть на организацию бизнеса равным образом. Барыш же после основания работы подмосковного заведения может с огромной форой превышать доход идентичного, но раскрученного столичного места. И брань не в качестве оказываемых услуг и даже не в накрутки на их стоимость. Просто современные «celebrity» предпочитают в эту пору жить и отдыхать в Подмосковье (работая при этом в Москве), подальше от столичных пробок, шума, дыма и иных раздражающих факторов. Первопрестольная же становится для многих в большей степени начинание – центром, виды пребывания в котором сводится к получению своего «куска прибыли».
Очень важного внимания заслуживает еще один само собой разумеющийся оборот. Дело в том, что отвяз на Подмосковных просторах предпочитают сегодня и жители мега-полиса, не имеющие в собственности скворечник в коттеджном поселке…

Чем же так притягивает к себе подмосковная инфраструктура… Несомненно, это улучшенные природные фоб. Ясный воздух, по которому «скучают» наши дыхалка, окутанные дымом и пылью московского кислорода, запас насладиться пением птиц, звуки которых не реально различить в столице, под конец, желание в летнее век поплавать в чистых водных просторах. Тем более, наличие определенных услуг в современных домах отдыха и клубах позволяют ощутить все радости водных развлечений. Катера, яхты, водные мотоциклы, лодки, катамараны, все это на диво сочетается с песчаным пляжем и руками опытного массажиста.

Для любителей острых ощущений Подмосковье готово предложить горнолыжные курорты, прыжки с парашютом, тренировки на стрельбище, дайвинг, командные игры в пейнт – бол. Дальше активного отдыха столичные бизнесмены могут раскрыть дверь в несравненные спа-центры, из которых не захочет выходить даже самый консервативный насельник Швейцарии. Все, что только сможет возжаждать современный «трудяга» из столицы, предстает перед его чутким и амбициозным взором.

Игра, полученное истечении года проведения уикенда на территории одного из подмосковных «клубов» способен еще более приятным и незабываемым, делать что из столицы двинуть в районе шести вечера. При всем при том не что так как время, проведенное в многочасовой пробке не сможет упрочить удовольствие от мгновений истинного наслаждения долгожданного выходного отдыха…

Сонная тетеря Лабужская
Источник:www.kottedj.ru




Blackjack

Манёвры на дороге

Тротуарная плитка

Изучение распределения показателей защитных механизмов

Первая информация о новой Mazda 3